Товстий і тонкий (Чехов)
Поділ переказу на розділи — умовний.
Зустріч старих друзів на вокзалі
На вокзалі Миколаївської залізниці відбулася несподівана зустріч двох старих приятелів - одного товстого, другого тонкого. Вони не бачилися багато років з часів навчання в гімназії.
Товстий щойно пообідав на вокзалі, і його губи лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем. А тонкий щойно зійшов з вагона...
Тонкий щойно прибув потягом і був навантажений багажем - чемоданами, клунками та коробками. Від нього пахло шинкою і кавовою гущею. З ним подорожували його дружина та син-гімназист.
Товстий першим упізнав свого старого друга і радісно вигукнув його ім'я.
Порфирій! - вигукнув товстий, угледівши тонкого. - Чи ти це? Голубчику мій! Скільки зим, скільки літ! - Матінко! - здивувався тонкий. - Міша! Друг дитинства!
Приятелі тричі поцілувалися і дивилися один на одного очима, повними сліз. Обидва були приємно здивовані несподіваною зустріччю. Тонкий представив товстому свою родину - дружину Луїзу та сина Нафанаїла.
Тонкий з ентузіазмом розповідав про своє життя, згадував гімназійні роки, коли товстого дражнили Геростратом за те, що той пропалив цигаркою казенну книжку, а його самого - Ефіальтом за схильність до ябедництва. Він розпитував друга про його справи і службу.
Відкриття чину та зміна поведінки
Тонкий розповів про своє скромне становище - він служив колезьким асесором уже другий рік, мав орден Станіслава, але платня була погана. Щоб заробити на життя, його дружина давала уроки музики, а він сам приватно виготовляв портсигари з дерева.
Служу, милий мій! Колезьким асесором уже другий рік, і Станіслава маю. Платня погана… ну, та Бог з нею! Дружина уроки музики дає, я портсигари приватно з дерева роблю.
Він припускав, що товстий уже дослужився до статського радника, але той відповів, що піднявся ще вище.
Ні, голубе мій, бери вище, - сказав товстий. Я вже до таємного дослужився… Дві звізди маю…
Почувши про високий чин свого друга дитинства, тонкий миттєво змінився. Його поведінка кардинально трансформувалася - від щирої дружньої радості до підлабузництва та чинопошанування.
Тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка... Сам він зіщулився, згорбився, звузився… Його чемодани, клунки і коробки стиснулись...
Тонкий почав звертатися до товстого "ваше превосходительство", забувши про їхню дружбу. Його дружина та син також змінили поведінку, ставши підкреслено шанобливими.
Я, ваше превосходительство… Дуже приємно! Друг, можна сказати, дитинства, і раптом вийшли в такі вельможі! Хи-хи.
Товстий спробував зупинити цю зміну тону, нагадуючи про їхню дружбу з дитинства.
Ну, годі! - поморщився товстий. - Навіщо цей тон? Ми з тобою друзі дитинства - і до чого тут це чиношанування!
Але тонкий продовжував підлабузництво, ще більше зіщулившись і захихикавши.
Та як же ж… Що ви… - захихикав тонкий, ще більше зіщулившись. - Милостива увага вашого превосходительства… ніби життєдайна волога…
Товстого огидила така поведінка старого друга. Він не міг більше витримувати цього підлабузництва та шанобливої кислоти.
Товстий хотів був заперечити щось, але на обличчі тонкого було стільки благоговіння, солодкуватості і шанобливої кислоти, що таємного радника занудило.
Товстий одвернувся від тонкого і простяг йому на прощання руку. Тонкий потиснув лише три пальці, уклонився всім тулубом і захихикав, мов китаєць. Дружина посміхнулася, а Нафанаїл шаркнув ногою і впустив картуза. Всі троє були приємно вражені зустріччю з високопоставленим чиновником.