Хамелеон (Чехов)
Поділ переказу на частини — умовний.
Початок інциденту та прибуття на місце
Через базарний майдан крокував поліційний наглядач у новій шинелі з клуночком у руці. За ним ішов рудий городовик з решетом, повним конфіскованого аґрусу. Навколо панувала тиша, на майдані не було ні душі, лише порозчинювані двері крамниць та шинків дивилися на світ сумно, неначе голодні пащі.
Раптом тишу порушили крики та собаче скавучання. Очумєлов почув голос:
Дак ти кусатись, нечиста сило! - чує раптом Очумєлов. - Братця, не пускай його! Тепера не велено кусатись. Держи! А… а!
Із дров'яного складу купця Пічугіна вибігла собака на трьох лапах, за нею гнався чоловік у накрохмаленій сорочці та розщібнутій жилетці. Незабаром навколо складу зібрався натовп.
Перше розслідування та погрози покарати власника
Очумєлов прямував до натовпу. Біля воріт складу стояв чоловік у розщібнутій жилетці, піднявши вгору праву руку з скривавленим пальцем. На його півп'яному лиці було написано: «Ну, знатимеш же ти мене, шельмо!» В центрі натовпу сидів на землі сам винуватець скандалу - біле хортеня з гострою мордою і жовтою плямою на спині. У його сльозавих очах був вираз туги й жаху.
Хрюкін розповів, що йшов собі спокійно, розмовляючи з Митрій Митричем про дрова, коли раптом ця тварина вкусила його за палець. Він скаржився, що не зможе тиждень працювати делікатною роботою, і вимагав компенсації. Очумєлов суворо відповів, що покаже, як розпускати собак, і пообіцяв покарати власника.
Я покажу вам, як собак розпускати. Пора вже звернути увагу на таких о суб'єктів, що не хочуть коритись постановам. Як оштрафую його, бісову душу!
Наглядач наказав Єлдиріну дізнатися, чий це собака, написати протокол і знищити тварину, бо вона, мабуть, скажена.
Перша зміна позиції при згадці про генерала
Раптом хтось із юрби сказав:
Це, надісь, генерала Жиґалова, - обзивається хтось із юрби.
Почувши це ім'я, Очумєлов миттєво змінив тон:
Генерала Жиґалова? Гм… Здійми-но, Єлдирін, з мене пальто… Страх, яка спека. Відай, на дощ… Одного тільки я не розумію: як він міг тебе вкусити?
Тепер Очумєлов звинуватив Хрюкіна, що той, мабуть, сам розколупав палець цвяшком, а потім вирішив причепитися. Він назвав золотаря відомим народом і сказав, що знає таких людей. Хтось із натовпу підтримав Хрюкіна, розповівши, що той цигаркою тикнув собаці в морду для сміху, а песик не дурний і вкусив його.
Хрюкін заперечував і погрожував звернутися до мирового судді, хвалячись, що в нього брат служить у жандармах.
Друга зміна позиції коли зясовується, що собака не генеральський
Єлдирін глибокодумно зауважив:
Ні, це не генеральський… - глибокодумно зауважує городовик. - У генерала таких нема. У нього все більше вижли.
Очумєлов погодився з городовиком, сказавши, що генералові собаки дорогі та породисті, а це - чортзна-що. Він знову змінив позицію і заявив, що треба провчити власника такого собаки. Але потім хтось із натовпу сказав, що собака все-таки генеральський, і Очумєлов знову наказав Єлдиріну надіти на нього пальто, скаржачись на холод.
Надінь-но, браток Єлдирін, на мене пальто. Щось холодом війнуло… Морозить мене… Ти одведеш його до генерала і спитаєш там…
Тепер він турбувався про собаку, кажучи, що вона може бути дорогою, і якщо кожна свиня тикатиме їй в носа цигаркою, то зіпсують. А Хрюкіну велів опустити руку і не виставляти дурного пальця.
Фінальна зміна позиції та завершення інциденту
Підійшов кухар генерала і розв'язав суперечку. Спочатку він сказав, що таких собак у них ніколи не було, і Очумєлов знову заявив, що собака бродячий і його треба знищити. Але потім кухар пояснив:
Це не наш, - веде далі Прохор. - Це генералового брата, що недавнечко приїхав. Наш не охочий до хортів. Брат їхній, дак той охочий…
Дізнавшись, що собака належить братові генерала, Очумєлов остаточно змінив тон:
Та хіба братик їхній приїхали? Володимир Іванович? - питає Очумєлов, і все лице йому заливає солодка усмішка. - Ах ти, Боже ж мій, Господи!
Тепер наглядач захоплювався собакою:
Так це, виходить, їхній собака. Дуже радий… Візьми його. Песик нічогенький… Меткий такий… Хап цього за палець! Ха-ха-ха…
Прохор покликав собаку і пішов з ним від дров'яного складу. Натовп регочався з Хрюкіна, а Очумєлов погрожував йому і, запинаючись у шинелю, пішов далі через базарний майдан.