Щасливий Принц (Вайлд)
Стислий переказ
Фантастичне місто, казкові часи. Над містом стояла прекрасна статуя Щасливого Принца, яку усі обожнювали.
Одного дня біля статуї зупинився маленький Стриж, що запізнився до своїх друзів, які полетіли зимувати до Єгипту.
Побачивши сльози статуї, він вирішив допомогти. На прохання Принца він відніс рубін з принцового меча хворому хлопчику, сапфіри-очі — бідному драматургу і маленькій дівчинці. Нарешті роздав нужденним усе золото, що вкривало Принца. Без прикрас статую демонтували і знищили.
"Не до Єгипту я збираюся, — мовив Стрижик. — Мене чекає Царина Смерті. А Смерть — це ж просто сестра Сну, правда?" Він поцілував Щасливого Принца у вуста і впав до його ніг мертвий.
Серце Принца луснуло з горя. Ангел, за велінням Бога, приніс Йому найцінніші речі міста: серце Принца і маленького Стрижа. Вони обидва отримали вічну нагороду у Раю.
Детальний переказ
Поділ на розділи є редакційним.
Статуя Щасливого Принца та знайомство зі Стрижем
Високо над містом на колоні стояла статуя Щасливого Принца. Вона була вкрита золотими листками, мала сапфірові очі та рубін на руків'ї меча. Мешканці міста захоплювалися статуєю: міські Радники вважали її гарною, матері ставили Принца в приклад неслухняним дітям, а сироти порівнювали його з янголом.
Зустріч Стрижа з Принцом та рішення затриматися на одну ніч
Одного разу над містом пролітав маленький Стриж, який запізнився з відльотом до Єгипту. Він залишився через кохання до Очеретинки, але коли настала осінь, вирішив наздогнати своїх друзів. Стомлений, він вирішив перепочити біля ніг статуї Щасливого Принца.
Раптом на Стрижа впала крапля. Він здивувався, адже на небі не було хмар. Виявилося, що це сльоза Принца. Статуя плакала, дивлячись на бідність і страждання в місті.
"Коли я був живий і мав людське серце, я не знав, що таке сльози. Адже я жив у розкішному палаці Сан-Сусі, де немає місця журбі... Придворні називали мене Щасливим Принцом, і якщо безтурботне життя — це щастя, то я справді був щасливий."
Рубін для бідної швачки та її хворого сина
Принц розповів Стрижу про бідну швачку, яка жила в маленькому будинку на вузенькій вуличці. Її син був хворий, у нього була лихоманка, і він просив апельсинів, але мати не мала грошей, щоб їх купити. Принц попросив Стрижа віднести рубін з його меча цій жінці.
Спочатку Стриж відмовлявся, бо поспішав до Єгипту, але зрештою погодився допомогти. Він виклював рубін з меча Принца і відніс його швачці. Коли він повернувся, то розповів Принцу, що жінка зраділа, а її син заснув спокійним сном.
Сапфір для молодого письменника
Наступного вечора Стриж знову збирався відлітати до Єгипту, але Принц попросив його залишитися ще на одну ніч. Він розповів про молодого письменника, який жив на горищі і намагався закінчити п'єсу для директора театру. Юнак змерз і голодував, не міг писати від виснаження.
Принц попросив Стрижа виклювати одне з його сапфірових очей і віднести його письменнику. Стриж спочатку не хотів осліплювати Принца, але врешті погодився. Він відніс сапфір юнаку, який зрадів коштовному каменю і зміг продовжити роботу над п'єсою.
Другий сапфір для замерзлої дівчинки з сірниками
Коли Стриж знову повернувся до Принца, той попросив його залишитися ще на одну ніч. Цього разу він розповів про маленьку дівчинку, яка продавала сірники і впустила їх у калюжу. Вона боялася повернутися додому без грошей, бо батько міг її побити.
Принц попросив Стрижа віддати дівчинці його друге око. Стриж спочатку відмовлявся, бо Принц тоді осліпне, але зрештою виконав прохання. Він відніс сапфір дівчинці, яка зраділа гарному камінцю і побігла додому.
Сліпий Принц та золото для бідних
Тепер, коли Принц осліп, Стриж вирішив залишитися з ним назавжди. Він сідав на плече Принца і розповідав йому про свої подорожі, про дивовижні місця, які бачив.
"Любий Стрижику, — мовив Принц, — ти розповідаєш про дивовижні речі, та найбільше диво у світі — це людські страждання. Немає більшої Таємниці, ніж Горе."
Стриж облетів місто і побачив, як багатії веселяться у розкішних будинках, а бідні голодують і мерзнуть. Тоді Принц попросив Стрижа знімати золоті листки з його тіла і роздавати їх бідним. Стриж виконував це прохання, поки Принц не став сірим і непоказним.
Смерть Стрижа та розколоте серце Принца
Настала зима, випав сніг і вдарив мороз. Маленький Стриж замерзав, але не хотів покидати Принца. Він збирав крихти біля дверей пекарні і намагався зігрітися, махаючи крилами.
Зрештою Стриж зрозумів, що скоро помре. Він злетів на плече Принца, щоб попрощатися. Принц попросив його поцілувати його у вуста, бо любив його. Стриж поцілував Принца і впав мертвий до його ніг.
"У ту ж саму мить дивний тріск пролунав ізсередини статуї — так, ніби щось зламалося. Це розірвалося навпіл свинцеве серце Принца. І не дивно, адже надворі був лютий мороз."
Доля статуї та божественне визнання
Наступного ранку Міський голова з Радниками проходив повз статую і був шокований її виглядом. Вони вирішили, що статуя втратила свою красу і стала непотрібною. Її зняли з п'єдесталу і розплавили в печі.
Свинцеве серце Принца, яке не розплавилося, викинули на смітник разом із мертвим Стрижем. Але Господь наказав одному зі своїх янголів принести йому дві найцінніші речі з міста. Янгол приніс розбите серце і мертвого птаха.
"Ти вчинив слушно, — мовив Господь. — Цей малий птах співатиме вічно у райських садах, а цей Щасливий Принц буде славити мене біля мого престолу."